Путін розпочав холодну війну

Наталя ШАПОВАЛОВА

Було висунуте припущення про те, що Путін порадив Кучмі не здаватися опозиції, які погрожує масовими страйками, оголосити Януковича президентом і у разі продовження страйку українців на Майдані Незалежності піти на силовий варіант. Крім того, на мою думку, саме тоді було вирішено питання залучення російських військових у пацифікації страйкуючих громадян. У Керчі президент Росії намалював Кучмі своє бачення ситуації: свою підтримку результатів виборів в Україні, незважаючи на фальсифікації, оголошення Януковича президентом, подавлення опозиції російським спецназом, у разі якщо українські правоохоронці і військові відмовляться це робити. У Петербурзі Путін лише ще раз підтвердив той проголошений раніше варіант розвитку подій. Кучма лише поїхав за добром. Крім того, у Керчі проговорювалися певні деталі українського державного перевороту, про які ми безумовно згодом дізнаємося. Можливо,  були підтверджені гарантії Кучмі і можновладцям у разі поразки плану Кучми-Путіна.

Я зараз не хочу обговорювати умови, за яких будуть застосовані російські спецназівці. Не буду спекулювати, яку ще допомогу надасть Путін для підтримки режиму.

Я спробую відновити стратегію Путіна щодо виборів в Україні. З самого початку кампанії він зайняв активну позицію на виборах президента України. Причому метою Кремля було не просто підтримати спадковість влади в Україні, не просто чинити опір чужому для Кремля Ющенку, а призвести до того, щоби після виборів Україна вийшла зі слабкою, залежною від Кремля владою, ослабленою економічно і політично. І чим слабші були позиції Януковича, тим вигідніше було Путіну. Ми писали про те, що Путіну було дуже важко змиритися з тим, що його колегою в Україні буде колишній зек, але з другого боку, Путін швидко знайшов психологічне і моральне виправдання такій позиції: колишній зек буде не колегою Путіна, а його підлеглим, у статусі подібному до російського губернатора після останньої реформи Путіна – губернатора не виборного, а призначованого Кремлем.

Впевнена, що у Москві на Януковича лежить компромат набагато значніший, ніж його кримінальні справи у російському МВС. Крім того, у Януковича був вкладений фінансовий та іміджевий капітал Росії.

Завдяки виборам в Україні Путін стає головним диктатором Європи. Президент Росії вже другий термін втілює політику путінізації  Росії: вибудовує Росію за радянським зразком. Підтвердежнням цьому – наїзд Путіна на вільні медіа і свободу слова, вибудова  владної вертикалі, маргіналізація парламенту, регіональних влад, політичних партій, етатизація економіки. Зовнішня політика Росії  спрямована на вибудування зовнішнього простору на терені СНД за путінським зразком. Усі „єдині економічні простори” спрямовані  на формування квазі-конфедерації: Україна, Білорусь, азіатські пострадянські країни, маючи формальну незалежність, мали би статус подібний до радянських республік.

Після фактично офіційної підтримки кандидата в президенти Януковича Росія розпочала відкрите втручання в українські внутрішні справи. Фактично після початку виборчої кампанії Україна стала розглядатися Росією як внутрішній простір Російської Федерації. У Москві Януковича вибирали як російського губерантора. На вулицях висіли біг-морди українського прем’єра, мобільні провайдери влаштовували смс-голосування за президента України серед російських громадян, російські телеканали проводили відкриту агітацію за українського прем’єра, подібну до українських провладних каналів. Росія запропонувала Україні дати три мільйони голосів у підтримку Януковича, давши згоду на організацію кількох сотень виборчих дільниць на території Росії, і дійсно дала декілька тисяч цих голосів на дільницях у Придністорв’ї, де під прикриттям підгодовуваної Росією придністровської влади, вибори фактично були сфальсифіковані. У Києві під час виборчої кампанії  відкрили „Російський клуб”, який об’єднав російських політологів і політтехнологів, які протягом виборчої кампанії критикували опозицію та хвалили уряд Януковича за розбудову українсько-російських відносин. До України приїхали місії спостерігачів від СНД, місії спостерігачів від „Інституту країн СНД і Сіхдної Європи”, які створювали інформаційний шум своїми звітами про демократичність перебігу кампанії поряд зі звітами інших місій спостереження за виборами та звинуваченнями про політичне втручання міжнародних місій спостерігачів у внутрішні справи України. Російський президент приїхав в Київ підтримати свій „вибір-2004”. А виступ Путіна у прямому ефірі трьох загальнонаціональних каналів українського телебачення був за форматом подібний до звернення президента країни до своїх громадян.

Окремо слід згадати роль російських політтехнологів та соціологічних служб в українських виборах, хоча на цих президентських виборах роль політтехнологів Кремля значно зменшилася. Глєб Павловський виїхав з України після поразки у першому турі, „Фонд „Общественное мнение”” не проводив екзит-полу під час другого туру голосування.

Після „вибору Росії-2004” серед російських політиків, політологів і представників ЗМІ з’явилися багато думок про те, що Путін помилився, відкрито підтримавши одного з кандидатів у президенти. На цю помилку Путіна у першу чергу відреагувала російська  демократична опозиція в особі Ірини Хакамади і Бориса Нємцова. Нємцов назвав позицію Путіна в українських виборах найбільшою зовнішньополітичною помилкою Кремля. Після першого туру виборів чимало російських видань стали більш адекватно і неупереджено висвітлювати виборчу кампанію в Україні і критикувати однозначну позицію російської влади.

Після поразки Януковича у другому турі російська офіційна пропаганда дещо вщухла. Посол Росії в Україні Черномирдін наголосив на тому, що Росія буде співпрацювати з будь-яким президентом, якого обере український народ. Візит Путін в Криму був непублічним, він зустрічався лише з Кучмою.

На другий день після другого туру виборів президента України Путін привітав Януковича з перемогою на виборах, за що був розкритикований  держдепартаментом США. Тоді Путін виправдався тим, що він лише привітав кандидата у президенти Януковича у перемозі у екзит-полах.

Але 24 листопада після оголошення ЦВК Януковича президентом Путін був першим лідером країн світу, який привітав українського прем’єра: „Український народ зробив свій вибір - вибір на користь стабільності, зміцнення державності, подальшого розвитку демократичних і економічних перетворень”, - слова з привітання російського президента. Слідом за Путіним Януковича привітали лідери Білорусі, Казахстану, Китаю, Північної Кореї.

У той же час США, Канада та Євросоюз не визнали політичні результати виборів в Україні.

Таким чином світ став на порозі нової холодної війни. Якщо не війни, то холодної битви.

Президент Путін має розуміти, що події останніх дій в Києві і по всій Україні, це вже не підтримка одного з кандидатів – це опір народу проти авторитарного режиму, проти антиконстиотуційного перевороту у державі. І Путін став в опозиції до цього народного опору, підтримавши авторитарний режим в Україні. Я не боюся, цих слів, бо незаконне рішення ЦВК про оголошення Януковича президентом та оприлюдення цього рішення у газеті „Урядовий курєр” усупереч рішенню Верховного Суду України і потенційна унаслідок цього інаугурація Януковича є державним переворотом. Це не вимагає жодних юридичних доказів, як доведення фальсифікацій на виборах.

Заявляючи про те, що результати виборів є легітимними, Президент РФ підтримує зараз авторитаризацію України. Світ розділився знову на два полюси. Великі західні демократії засудили вибори в Україні і фактично відмовилися визнавати легітимність оголошеного ЦВК президента. Росія разом з країнами-сателітами пострадянського простору підтримує владу, яка сфальсифікувала  вибори. Залізна завіса впаде на кордоні Україні. Питання: на західному чи східному? Якщо залізна завіса впаде на східному кордоні України, і Україна стане частиною демократичного світу, то є велика ймовірність, що впаде вона не надовго, і демократизація України буде сприяти демократизації усього пострадянського простору.

Сприяти цьому буде насамперед найбільша зовнішньополітична помилка Путіна, про яку сказав Нємцов. Путін сам посприяв загостренню конфронтації між Сходом і Заходом (мається на увазі Схід і Захід у риториці холодної війни). Цьому сприяла зокрема демонізація Заходу у російських ЗМІ, охолодження стосунків між Росією і ЄС, зовнішня і внутрішня політика Росії, спрямована на авторитаризацію політичної системи у Росії та на просторі її зовнішньому впливу.

У свому виступі 25 листопад в Гаазі на Раді Росія- ЄС Путін пішов на свідому чи несвідому брехню, заявивши, що, за його даними, у ході остаточного підрахунку голосів "представники організаційного штабу Ющенка підписали всі документи, які дозволили зробити ЦВК України висновок про перемогу пана Януковича", що, як ми знаємо, не відповідає дійсності.

Отже, українські вибори стали „яблуком роздору” між Росією та США і ЄС. Від помаранчевої революції України залежить, чи сьогоднішня холодна битва, свідками якої ми є, переросте в нову холодну війну, чи лишиться холодним протистоянням.

За нами не просто спостерігає увесь світ. Доля прийдешнього світового ладу залежить від України.